Перебування Тараса Шевченка на Кіровоградщині

Перебування Тараса Григоровича Шевченка в нашому краї ми, перш за все, можемо пов'язати з відомим фактом: десь у 1823-1824 роках хлопцем Тарас Григорович разом з батьком чумакував нашим степом.

Звернемось до російськомовного видання твору «Наймичка»: «Во время самой нежной моей юности (мне тогда было 13 лет) я чумаковал тогда с покойником отцом. Выезжали мы из Гуляйполя, я сидел на возе и смотрел на Новомиргород, лежащий в долине, и на степь… Смотрю – опять степь, степь широкая, беспредельная, только чуть мреет вдали что-то похожее на лесок. 
Я спрашиваю у отца, что  это видно? –Девятая рота, - отвечает он мне. Но для меня этого не довольно. Я думаю, что это – Девятая рота? Степь и все степь…»

Дев’ята рота… Дійсно, що це таке? У цих краях  в Аракчеєвські часи були військові поселення, що мали свої порядкові номери: Восьма рота, Дев’ята рота, Дерота. В них солдатів навчали військовій справі . Гуляйполе пізніше було перейменовано в Златопіль, тривалий час містечко було районним центром. У наш час входить до складу Новомиргорода.

У молодій поетичній душі хлопця в пору цієї, як він сам казав, «найніжнішої молодості» вперше ворухнулися нові, незнані почування – почування космічні, той особливий стан душі, коли «хочеться обняти оком душі цілість світу в часі і просторі».

«В степу ніч ясна, місячна, тиха, чарівна ніч! На степу ніщо не ворухнеться, найменшого руху – тілько, коли проїдеш повз могилу, на могилі тирса немов ворушиться, і тобі чогось страшно робиться», – так згадував він свої степові враження. Безмежність степового пейзажу малював потім такою, якою її бачив:
Кругом його – степ, як море

Широке синіє,

За могилою могила,

А там – тілько мріє…

Бував Тарас Григорович Шевченко і у нашому місті, колишньому Єлисаветграді. Про це в «Наймичці» далі читаємо:

« - А вот и Елисавет! – сказал отец.

- Где? – спросил я.

- Вон на горе циганские шатры белеют.

К половине дня мы приехали в Грузовику, а на другой день поутру уже в самый Елисавет».

«Грустно мне! Печально мне вспоминать теперь мою молодость, мою юность, моё детство беззаботное! Грустно мне вспоминать теперь те степи широкие, беспредельные, которые я тогда видел и которых уже не увижу никогда» (Т.Шевченко. Повне зібрання творів у 12 томах, т.3, стор. 117).